Електронна комерція ЯК навчальна дисципліна

Е-комерція сформувалася як світове економічне явище і заявляє про себе як галузь національної української економіки, що вимагає певного ставлення фахівців до її ролі в економічному житті. Тому електронна комерція як навчальна дисципліна є невід'ємною складовою сучасної бізнес-освіти. Місце її на перетині традиційних бізнес-дисциплін (економіки підприємства, менеджменту, маркетингу, обліку, фінансів тощо) та інформаційних предметів (інформатики, комп'ютерних мереж і систем, систем управління базами даних, Web-програмування та інших).

Вивчення електронної комерції сприятиме формуванню в майбутніх фахівців економічного профілю цілісної системи знань про електронну комерцію як складову електронного бізнесу, здобуттю практичних навичок із здійснення ділових операцій електронними засобами.

Хоча вітчизняна економіка ще далека від масового переходу на мережеві принципи функціонування, водночас із нарощуванням тенденції інформатизації українського суспільства зростатиме й потреба у спеціальних знаннях щодо мережевої економіки і володіння практичними навичками роботи в Інтернет-секторі.

Особливість дисципліни "Електронна комерція" полягає в тому, що вона вивчає найбільш динамічну й інтегровану сферу економіки. Тому при самостійної роботі з літературою обов'язково зверніть увагу на наступне. Матеріал не повинний бути застарілим (давнина фактичних даних - не більш року), за винятком аналізу довгострокових тенденцій.

Загальні положення

Інформаційні технології змінюють навколишній світ і наше життя. Це стосується кожного з нас. Навіть на рівні окремих індивідуумів прискорюються і спрощуються особисті комунікації, спілкування. При цьому ми маємо можливість одержувати надійну і достовірну інформацію набагато швидше й у більшому обсязі.

І тим більше такі зміни торкаються національної економіки. Загальні економічні тенденції такі.

Двадцяте сторіччя – це вік розвитку індустріального суспільства, коли добробут нації визначався матеріальним виробництвом. А вимірювався він грошовими одиницями, а саме - у доларах.

Зараз ефективність економіки починає вимірятися мегабайтом інформації і швидкістю його передачі. Тому можна стверджувати, що вже активно розвиваються постіндустріальні (інформаційні) суспільства.

Відмітними ознаками індустріального суспільства є:

1)наявність ринку інформації як одного з ринків ресурсів; це означає, що повинна бути сформована ринкова структура та інфраструктура;

2)створення глобального інформаційного простору;

3)домінування в економіці інформаційних технологій і інформації, що стають головним і результатом, і фактором виробництва.

Удосконалювання цифрових систем, апаратного і програмного забезпечення в області зв'язку привело до створення нової комунікативної культури. Цей процес змінив і структуру ділових відносин, з'явилося нове економічне явище – електронний бізнес.

Електронний бізнес - це всяка ділова активність, що використовує можливості глобальних інформаційних мереж для перетворення внутрішніх і зовнішніх зв'язків компанії з метою підвищення ефективності її діяльності.

По своїй суті електронний бізнес не відрізняється від традиційного, але при цьому відкриває принципово нові можливості.

Величезний сектор електронного бізнесу, що заміняє традиційний механізм торгівлі, називається електронна комерція. Під цим терміном розуміють усі форми проведення комерційних операцій (транзакций), при яких взаємодія між контрагентами відбувається електронним образом.

Термін "Електронна комерція" виник відразу за появою ЕОМ наприкінці 50-х років 20-го сторіччя. Із середини 60-х років почали застосовувати комп'ютерні мережі для здійснення продаж товарів і послуг.

І хоча в цей час Інтернет вже існував, але він не використовувався в комерційних цілях, а був лише засобом обміну інформацією між науковими центрами.

Розвиток електронної комерції відбувався водночас по двох напрямках – американському (транспортному) і європейському (торгівельному).

Наприкінці 60-х років у США сформувалося кілька стандартів електронного обміну даними для різних транспортних систем - авіації, залізничного й автомобільного транспорту. У 1968-му році в результаті їхнього узгодження був створений новий стандарт EDI.

Приблизно в той же час в Англії відбуваються ті ж процеси. У результаті з'явився набір стандартів Tradacoms для міжнародної торгівлі. Саме він був прийнятий як міжнародні стандарти GTDI.

На початку 90-х років на базі американського і європейського стандартів з'явився міжнародний стандарт EDIFACT (ISO 9735), але він не набув популярності в США.

У 1997 році було намічено остаточне об'єднання стандартів, але реально цього не відбулося. На порядок денний вийшла більш актуальна проблема.

З початку 90-х років Інтернет здобуває широку популярність.  Поштовхом до цього послужила розробка в 1992 році Всесвітньої павутини (WWW). Вона запропонувала принципово нову концепцію представлення інформації, зрозумілу не тільки професіоналам, але і користувачам.

Дев'яності роки продемонстрували бурхливий ріст Інтернету, у тому числі – комерційного, пов'язаний з розвитком Web-технологій.

На даний момент електронна комерція розвивається в двох основних секторах: В2С (бізнес – споживач) і В2В (бізнес – бізнес). Останнім часом одержали розвиток сектора В2G (бізнес-держава) і  G2С (держава – громадяни), що зв'язано зі збільшенням державних операцій у мережі Інтернет.

Найбільш популярний підклас системи В2С - електронний магазин, тобто спеціалізований веб-сайт, призначений для Інтернет-торгівлі. Він може існувати у виді вітрини, столу замовлень або магазина з повним циклом автоматизованого продажу, оплати і управління доставкою.

Схеми класу B2B засновані на тому, що всі учасники рівноцінні. При цьому потрібно, щоб бізнеси-процеси підприємств були цілком автоматизовані, а самі підприємства були автоматично з'єднані при наявності єдиного стандарту передачі даних. До B2B-моделей відносять корпоративні портали, електронні біржі, електронні торгові площадки тощо.

Впровадження інформаційних технологій дає можливість упорядкувати і формалізувати бізнеси-процеси підприємства. Насамперед, за рахунок організації електронного документообігу, що дозволить контролювати переміщення й еволюцію документів, регламентувати доступ до них, знизити час і витрати на обробку документів, підтримувати одночасну роботу користувачів з одним документом, скоротити час пошуку документа тощо.

Більш серйозним кроком може стати впровадження автоматизованих систем управління.  Так, MRP-системи служать для автоматизації планування матеріальних ресурсів (запасів) підприємства.

До сучасних рішень такого роду відносять інтегровані ЕRP-системи, що створюють єдине середовище для автоматизації управління всіма основними бізнесами-операціями підприємства. До складу майже кожної ERP-системи входять такі підсистеми: виробництво, постачання і збут, зберігання, техобслуговування, фінанси.

Широке поширення електронні технології одержали у фінансовій сфері, насамперед – при проведенні платежів. Споконвічно електронні грошові розрахунки вироблялися за допомогою приватних мереж. Зараз все більш актуальними стають платежі через Інтернет, які мають більшу гнучкість. Відмінна риса електронних платежів полягає в тому, що вони проходять у цифровій формі. Їхні головні атрибути - це автоматизована аутентифікація (перевірка того, що контрагент насправді той, за кого себе видає) і авторизація (перевірка платоспроможності), а також застосування цифрового підпису.

Цифровий підпис – це реквізит електронного документа, захищений від підробки, отриманий у результаті шифрування. Він дозволяє установити відсутність утрати, перекручування чи підробки інформації, а також власника підпису.

Електронні методи платежів є аналогами традиційних платіжних систем. Тому всі електронні платежі можна звести в три великі групи: кредитні карти, електронні чеки і цифрові гроші.

Цифрові гроші – це віртуальні грошові одиниці у виді послідовності цифрових кодів, що зберігаються на спеціальних електронних носіях.

Наростаюча популярність киберпростору привернула увагу маркетологов (зокрема, фахівців з реклами). Інтернет-маркетинг бурхливо розвивається, щоправда, у скороченому варіанті в порівнянні з традиційним. В основному - по двох напрямках: маркетингові дослідження і просування. Просування через Інтернет називають "веб-промоушн", його основа – це банерна реклама. Банер - це гіперпосилання у виді графічного елемента.

Електронний бізнес має такі переваги:

- збільшення швидкості ведення бізнесу,

- оперативність, швидке пристосування до змін,

- таргетинг, тобто фокусування на цільову аудиторію,

- зняття обмежень у часі і просторі,

- збільшення кола спілкування,

- економія оборотних фондів.

Основні проблеми електронного бізнесу:

- дотримання прав людини; проблема виникає через те, що киберпростір дозволяє відслідковувати комунікації, у тому числі й особисті;

- забезпечення безпеки транзакций (захист інформації від несанкціонованого доступу, втрати і перекручувань);

- проблема навігації, тобто пошуку інформації;

- взаємодія і сумісність мереж,

- окупність проектів електронного бізнесу,

- проблема освоєння інформаційного простору тіньовою економікою, зокрема, шахрайство, ухиляння від сплати податків, "відмивання" грошей,

- недосконалість законів (чи їхня відсутність).